(про працю)

1) почесний

2) що є справою честі

3) неоплачуваний (про працю)

4) громадський; що працює на громадських засадах; почесний

* * *

1) почесний; який є справою честі

2) неоплачуваний ( про роботу); почесний; який працює на громадських засадах

1. adj

1) твердий; жорсткий; шорсткий на дотик

2) сильний (удар)

3) важкий, тяжкий (про працю)

4) дужий, міцний; загартований

5) суворий; безжалісний, жорстокий

6) тяжкий; сповнений труднощів і нестатків

7) холодний, суворий, лютий

8) різкий, грубий, неприємний (про звук тощо)

9) старанний, ретельний

10) наполегливий, самовідданий

11) стійкий

12) жадібний; скупий; зажерливий

13) дзвінкий (про монету)

14) частий (про пульс)

15) міцно зав'язаний

16) амер. міцний; алкогольний

17) розм. кислий, терпкий (про вино)

18) певний, підтверджений

19) контрастний (про зображення)

20) густий, тягучий (про рідину)

21) фіз. проникаючий (про радіацію)

22) фон. твердий (про приголосний звук)

2. adv

1) сильно, дуже; інтенсивно

2) наполегливо, уперто; старанно, ретельно; енергійно

3) твердо; круто

4) важко, насилу

5) надмірно, непомірно

6) суворо, жорстоко

* * *

1) тверда брукована або бетонована доріжка; твердий ґрунт, по якому можна пройти через грузьке болото

2) дзвінка монета

3) cл. каторга

4) пресований тютюн

5) = hard-on

1) твердий; жорсткий, неприємний на дотик; твердий ( про воду)

2) важкий, тяжкий; який потребуює напруги; такий, з яким важко ( зробити що-небудь); який піддається з трудом

3) міцний, загартований, сильний

4) строгий, суворий; безжалісний, жорстокий; важкий ( про характер)

5) тяжкий, суворий, сповнений труднощів, нестатків

6) суворий, холодний

7) різкий; грубий; неприємний

8) завзятий; старанний; який не знає впину

9) стійкий, усталений; cпeц. стійкий, який не піддається біологічному розпаду

10) жадібний, скупий

11) дзвінкий ( про монету)

12) реальний; практичний, позбавлений романтики

13) жорсткий, частий ( про пульс); сильний ( про кашель); міцно зав`язаний ( про вузол)

14) aмep. міцний; алкогольний; кислий, терпкий (про вино, пиво)

15) cпeц. контрастний

16) густий, тягучий ( про рідину)

17) фiз. проникаючий ( про випромінювання)

18) гpaм. твердий ( про приголосний)

19) який створює звикання (про ліки, наркотики)

20) Захищений (про стартову позицію, пускову площадку)

1) сильно, інтенсивно

2) наполегливо, завзято; ретельно

3) твердо, міцно; круто ( зварити яйце)

4) важко, з трудом

5) непомірно, надмірно

6) близько, на невеликій відстані; біля

7) мop. круто, до відмови ( про поворот керма)

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

1) грубий; непривітний

2) скупий, скнарий

3) упертий, непіддатливий

4) невдячний (про працю)

5) тех. тугоплавкий; важкооброблюваний

6) заст. простонародний

* * *

1) грубий; непривітний, нелюб'язний

2) скупий

3) завзятий, непіддатливий, настирливий

4) невдячний ( про працю)

5) тex. важкооброблюваний; метал. тугоплавкий

6) icт. простонародний

1. n

1) добровільна праця; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності

3) соло на органі (в церковній службі)

4) довільна програма (на змаганні); номер за вибором виконавця

5) експромт, імпровізація

6) факультативний екзамен

2. adj

1) добровільний, добровольчий

2) що має свободу волі; що користується свободою вибору

3) свідомий, навмисний, умисний

4) довільний

5) що підтримує принцип добровільності (служби в армії)

6) що обстоює принцип відокремлення церкви і школи від держави

7) неоплачуваний, безоплатний (про працю); громадський, добровільний; благодійний

8) що утримується на добровільні внески (на приватні кошти)

9) стихійний, спонтанний; що виникає несподівано

10) що бажає (готовий) (щось зробити)

11) дикорослий

* * *

1) добровільна робота; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності [див. voluntaryism ]

3) соло на органі (до, під ч.ас або після церковної служби)

4) вільна програма ( на змаганнях); номер за вибором виконавця; експромт, імпровізація

5) факультативний екзамен

6) = volunteer 1

1) добровільний; voluntary confession добровільне зізнання; voluntary contributions добровільні внески; voluntary enlistment військ. добровільне зарахування на воєнну службу; voluntary jurisdiction юр. добровільна підсудність; voluntary settlement юр. полюбовна згода

2) маючий свободу волі; той, що користується свободою вибору; man is a voluntary agent людина має свободу волі; he was а voluntary agent in the matter в цьому питанні він діяв за власною волею; he was not a voluntary agent у нього не було вибору

3) свідомий, навмисний; voluntary manslaughter навмисне вбивство; voluntary discipline свідома дисципліна

4) спец. довільний; voluntary movement фізіол. довільний рух; voluntary muscle анат. м’яз, що довільно скорочується; voluntary exercises спорт, довільні вправи

5) неоплачуваний, безоплатний ( про працю); суспільний, добровільний; благодійний; voluntary worker людина, що виконує роботу без оплати; суспільний робітник; voluntary assistants /helpers/громадські представники, добровільні помічники (в школі, лікарні); voluntary society суспільна або благодійна організація; добровільне суспільство; юр. безплатно; без зустрічного задоволення; voluntary conveyance передача прав без зустрічного задоволення; voluntary grantee особа, якій безплатно передається право на що-небудь

6) що утримується на благодійні внески, на приватні кошти; voluntary schools [hospitals] школи [лікарні], що утримуються на кошти приватної благодійності; churches церкви, відділені від держави на кошти віруючих

7) стихійний, спонтанний; невимушений

ек. амер. 1. n праця; робота; труд; a трудовий; робочий; 2. знт. робоча сила

1. вклад людей в економічну діяльність у формі розумових і фізичних зусиль; ♦ праця вважається одним із основних факторів виробництва (factors of production), серед яких капітал, земля і підприємництво; 2. загальна кількість працівників або група працівників, яка займається певною роботою

═════════■═════════

abstract labor абстрактна людська праця; agricultural labor сільськогосподарська праця; associated labor усуспільнена праця; auxiliary labor допоміжна робоча сила; casual labor тимчасова робота • тимчасова робоча сила; cheap labor дешева робоча сила; child labor дитяча праця; commercial labor торговельна праця; commodity-producing labor праця, що продукує товар; common labor спільна праця • спільна робота • некваліфікований труд • некваліфікована робоча сила; complicated labor складна праця; compulsory labor примусова праця; concrete labor конкретна праця; cooperative labor спільна робота • спільна праця; creative labor творча робота; dead labor мертва праця (уречевлена); direct labour; domestic labor надомна робота; efficient labor продуктивна праця; embodied labor уречевлена праця • матеріалізована праця • втілена праця; factory labor фабрична праця; farm labor фермерська праця; female labor жіноча праця; forced labor примусова праця; free labor неорганізована робоча сила • безоплатна праця; general labor некваліфікована праця • некваліфікована робоча сила; hand labor ручна праця; handling labor обслуга • обслуговуючий персонал; highly skilled labor висококваліфікована робоча сила; hired labor наймана праця; homogeneous human labor однорідна людська праця; human labor людська праця; idle labor невикористана робоча сила • безробітні; indirect labour; industrial labor промислова праця; inefficient labor непродуктивна праця; intellectual labor розумова праця • інтелектуальна праця; intensified simple labor помножена проста праця; juvenile labor праця підлітків; male labor чоловіча робоча сила; manual labor фізична праця • ручна праця; marginal labor граничні витрати на робочу силу; materialized labor уречевлена праця • матеріальна праця; materialized surplus labor уречевлена додаткова праця • матеріальна додаткова праця; maximum labor максимальна кількість робочої сили; mental labor розумова праця; minimum labor мінімальна кількість робочої сили; multiplied simple labor помножена проста праця; necessary labor необхідна праця; nonproductive labor непродуктивна праця; occasional labor тимчасова праця; operator labor праця фермера • праця орендаря; organized labor організована робоча сила; paid labor оплачена праця; private labor приватна праця; productive labor продуктивна праця; semiskilled labor напівкваліфікована робоча сила • напівкваліфікована праця; set-up labor підготовчі операції; shift labor змінна робота; simple labor проста праця; simple average labor проста середня праця; skilled labor кваліфікована праця; slave labor рабська праця; social labor суспільна праця; standard labor нормована праця; surplus labor додаткова праця; union labor організована робоча сила; universal labor загальна праця; unorganized labor неорганізована праця; unpaid labor неоплачена праця; unskilled labor некваліфікована праця; useful labor корисна праця; useless labor некорисна праця; variable labor змінні витрати праці; voluntary labor добровільна праця; wage labor наймана праця

═════════□═════════

backward-bending labor supply curve відхилена назад крива пропозиції праці; compensated labor supply curve компенсована крива пропозиції праці; competitive labor market конкурентний ринок робочої сили; division of labor розподіл праці; labor agreement трудова угода; labor and machinery costs витрати на робочу силу й устаткування; labor as a factor of production праця як фактор виробництва; labor attache аташе праці; labor catchment area район, який потребує робочої сили; labor-consuming трудомісткий; labor contract трудова угода • трудовий договір; labor costs витрати на робочу силу • вартість робочої сили; labor dispute трудовий конфлікт; labor efficiency variance коливання продуктивності праці; labor employed застосовувана праця; labor exchange біржа праці; labor force сукупна робоча сила • трудові ресурси • чисельність робітників; labor hoarding збереження робочої сили при зменшенні попиту на продукцію • притримання робочої сили в період зменшення попиту на продукцію; labor hours робочий час; labor income трудовий дохід; labour-intensive; labor law трудове право; labor legislation трудове законодавство • закони про працю; labor management організація праці; labor's marginal product граничний продукт праці; labor market ринок праці • ринок робочої сили; labor market board рада ринку праці; labor market committee комітет ринку праці; labor market contribution вклад у ринок праці; labor market discrimination дискримінація на ринку праці; labor market dispute конфлікт на ринку праці; labor market organizations організації ринку робочої сили • організації ринку праці; labor market parties сторони на ринку праці; labor market pension пенсія на ринку праці; labor market policy політика ринку праці; labor market statistics статистика ринку праці; labor market training fund фонд ринку праці для підвищення кваліфікації; labor market training scheme система навчання на ринку праці; labor mix склад робочої сили; labor mobility рухомість робочої сили; labor movement робітничий рух; labor organization організація праці • професійна спілка; labor potential потенціал робітника; labor productivity продуктивність праці; labor productivity rate рівень продуктивності праці; labor-saving економія праці • раціоналізаторський • раціоналізаторський метод; labor shortage брак робочої сили; labor supply забезпеченість робочою силою • пропозиція робочої сили; labor theory of value трудова теорія вартості; labor turnover оборот робочої сили; labor union профспілка; labor unit одиниця праці; labor unrest трудовий конфлікт; marginal labor cost граничні витрати на робочу силу • гранична вартість робочої сили; marginal product of labor граничний продукт праці; return to labor віддача праці; to procure labor забезпечувати/забезпечити роботою • влаштовувати/влаштувати на роботу; to save labor заощаджувати/заощадити працю; unit labor cost трудомісткість • вартість праці на одиницю продукції • витрати робочої сили на одиницю продукту; wage elasticity of demand for labor еластичність попиту на працю відповідно до змін у заробітній платі

labour (австрал., англ., канад.):: labor (амер.)

1) тверди́й; жорстки́й

2) суво́рий

3) важки́й, тяжки́й ( про працю)

4) си́льний ( про удар)

5) стара́нний, наполе́гливий

6) тяжки́й, спо́внений тру́днощів і неста́тків

7) різки́й, неприє́мний ( про звук тощо)

8) пе́вний, підтве́рджений

9) скупи́й, пожа́дливий

10) стійки́й

11) густи́й ( про рідину)

12) фіз. жорстки́й, проникни́й ( про радіацію)

13) контра́стний ( про зображення)

14) фон. глухи́й ( звук)

••

1) мі́цно, си́льно

2) наполе́гливо, впе́рто, енергі́йно

3) надмі́рно

4) суво́ро, жорсто́ко

5) наси́лу

••

1) брід

2) розм. ка́торга

1) розрахований на повний робочий день; що забирає весь час (про працю)

2) зайнятий повний робочий день (тиждень) (про працівника)

* * *

açıq, yahşı körüngen; oqunarlı, oqunaqlı (про текст); pek diqqatlı (про працю)

- conditions at a crime scene

1) ( діяльність законодавчих органів) legislation, lawmaking

2) ( сукупність законів) legislation, laws, acts

1) to devote

2) (про працю, книгу) to dedicate

1. n

1) праця

2) робота, завдання, задача, зусилля

3) pl життєві турботи; знегоди

4) робітники, робітничий клас

5) пологові муки; пологи, роди

6) заст. результат праці

2. v

1) працювати; трудитися

2) докладати зусиль; добиватися, домагатися; прагнути

3) просуватися уперед через силу (з трудом)

4) старанно опрацьовувати; докладно розглядати; вдаватися в подробиці

5) заст. зазнавати пологових мук, народжувати

6) бути в скрутному становищі (у тривозі)

7) заст. обробляти (землю)

8) мор. зазнавати хитавиці

* * *

1) праця; труд

2) робота, завдання; задача ( важка); pl життєві справи, турботи; негоди

3) робітничий клас; робітники; працівники; робоча сила

4) (Labour) лейбористська партія

5) надмірне зусилля; утрудненість

6) пологи

7) icт. продукт або результат праці

1) трудитися, ( важко) працювати

2) ( for) докладати зусиль, домагатися, прагнути

3) просуватися з трудом; мop. зазнавати сильної хитави ("болтанки")

4) ретельно, копітко розробляти; розглядати докладно, у всіх деталях ( питання)

5) ( under) бути в скрутному становищі, страждати ( від чого-небудь); піддаватися ( чому-небудь); зазнавати ( чого-небудь)

6) мучитися пологами, родити

7) icт.; пoeт. обробляти ( землю)